26.03.2013 р. Виступ на педраді: « Сукупність взаєпов’язаних засобів, методів, процесів – необхідна складова створення цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість учня»
Сукупність взаєпов’язаних засобів, методів, процесів – необхідна складова створення цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість учня під час уроків математики
Технологічна схема педагогічного процесу виглядає приблизно так.
Перш за все педагог переконує учня у важливості та доцільність вирішення конкретного завдання, потім він повинен навчити учня, тобто домогтися засвоєння їм певної суми знань,необхідних для вирішення поставленого завдання. На наступному етапі необхідно сформулювати в учня вміння та навички. На всіх цих етапах корисно постійно стимулювати старанність учнів, контролювати і оцінювати етапи та підсумки роботи.
Проводячи урок, на кожному етапі ми використовуємо багато методів впливу на особистість, які саме коротко розглянемо:
І Методи учіння
1. наслідування;
2. заучування;
3. спроб і помилок – творчий метод;
4. дослідницький;
Методи навчання:
II активізації уваги учнів;
III виклад нового матеріалу;
IV Закріплення знань та вмінь;
- наслідування – це відтворення чиїхось дій або вчинків. Для молодших школярів це головний метод учіння. Не протипоказаний він і старшокласникам.
Наприклад, вчитель демонструє старшокласникам, як в зошитах малювати правильну шестикутну призму:
- Робіть так само, як я……
3. До творчих методів учіння належать перш за все метод спроб та помилок та дослідницький метод.
Метод спроб та помилок використовують частіше за все під час формування вмінь. У зачатковій формі він застосовується навіть учнями початкових класів. Але як методом пізнання ним користуються переважно старшокласники (та досвідчені спеціалісти). Коли людина розв’язує нову важку задачу, в неї зазвичай після деяких роздумів виникає не весь план рішення, а лише деякі гіпотетичні наробки. Вона намагається застосувати їх, але мети не досягає. Потім робить другу спробу, третю; відкидає помилкові припущення, непотрібні гіпотези. Нарешті, після декількох спроб, приходить до бажаної відповіді. Це і й є метод спроб та помилок.
Дослідницьким називають метод учіння, при якому учні значною мірою самостійно (хоча й під керівництвом вчителя) досліджують той чи інший об’єкт. На уроках математики досліджують функції, рівняння, розв’язання задач, різні геометричні конфігурації та ін.
Наприклад:
- Дослідіть функцію y=cosx.
- Дослідіть рівняння ax=b. ( Скільки розв’язків має це рівняння при різних значеннях параметрів а та b)
II Активізації уваги учнів:
Саме стосунки з учнями виходять сьогодні на одне з перших місць. Варто прислухатися до цієї думки. Ні глибоке знання математики, ні вміння користуватися новітніми засобами та «найактивнішими» методами навчання не допоможуть учителеві досягти добрих результатів, якщо взаємостосунки учнів та учителя ненормальні.
Гарні взаємостосунки між учителем та учнями встановлюються не самі по собі і не лише на уроках. Наприклад, В. Ф. Шаталов спочатку наближав до себе своїх учнів у години ранкової зарядки. Щоденно перед уроками він разом з більшістю своїх вихованців близько години займався бігом та іншими спортивними вправами. Робилося це невимушено, в дружній атмосфері. В результат діти настільки наблизились та прив’язались до вчителя, що ні в кого й думки не виникало не послухатися його на уроці. Так, не кожен учитель може у такий спосіб привернути до себе школярів. Але зробити стосунки з ними якщо не відмінними, то хоча б добрими, необхідно кожному. Це — стратегія.
Але й про тактику не слід забувати.
Вимагати, щоб усі учні на кожному уроці всі 45 хвилин були абсолютно уважними, нереально. Навіть дуже суворі досвідчені вчителі на окремих: уроках дозволяють учням розслабитися. Але на інших етапах, особливо під час пояснення нового матеріалу, вони вимагають від школярів максимальної концентрації уваги.
На жаль, учні сучасних загальноосвітніх шкіл далеко не завжди зацікавлені в одержанні математичних знань та виробленні відповідних умінь. Особливо це стосується учнів старших класів, які в основному вже визначилися щодо своєї майбутньої професії. Вони нерідко говорять «А навіщо мені знати усілякі там логарифми, інтеграли, похідні, вектори інші математичні мудрощі, якщо я буду слюсарем?». Таких — переважна більшість. Учителі, звичайно, знають, що математичні знання потрібні людям перш за все для того, щоб залучити їх до загальнолюдської культури. Розуміють це й учні. В принципі, вони були б не проти залучення до культури, якби для цього не потрібно було долати великі труднощі, виконувати багато нецікавих вправ. А математика більшості учнів дається нелегко. Для таких учнів залучення до загальнолюдської культури — дуже слабкий, малодієвий мотив навчання. А якщо в учня нємає мотивів вивчати математику або ці мотиви слабкі, його вчення перетворюється на безцільну муку. У цьому полягає одна з найважливіших причин відставання багатьох школярів з математики. Усунути цю причин можна лише одним способом — своєчасно сформувати дієві мотиви учіння.
А) Метод збудження інтересу
Сьогодні я говоритиму про драбину... Так, про драбину. Чи не нагадують рисочки на ваших лінійках драбину ? Латиною драбина називається шкалою. Отже, тема сьогоднішнього уроку — «Шкали»...
Б) Метод проблемних ситуацій
— Діти! Давайте пограємося. Нехай хтось із вас запише на дошці кілька будь-яких великих чисел, а я буду відгадувати, які з них діляться на 2, а які не діляться...
Після того, як в результаті «відгадування» на дошці з’являться наприклад, записи:
|
327054 - |
- ділиться, |
41885 — не ділиться, |
|
1876477 |
— не ділиться, |
976600 — ділиться, |
вчитель може продовжувати гру.
— Я скажу, чи ділиться дане число на 2, навіть якщо буду бачити не число, а лише його останню цифру. Завдання всім: напишіть у зошиту будь-яке велике число. Хто написав число, що закінчується на цифру 7. Це число на 2 не ділиться. Перевірте... А хто написав число, остання цифра якого 6? Це число ділиться на 2... Як я дізналася?
У цьому випадку перед учнями теж виникає проблемна ситуація: яким чином вчитель відгадує? Учні чекають на відповідь. А відповідь на поставлене запитання — це й є пояснення нового матеріалу.
В) Метод стимулювання учнів
Стимулами (лат. stimulus — загострений кілок, яким підганяють тварин) називають фактори, що спонукають людину активізувати ті чи інші дії. Стимулювання учіння — це вплив учителя на учня з метою зробиш процес учення більш ефективним.
У старих дореволюційних школах роль найдієвіших стимулів виконували різки, пізніше — оцінки. У наш час фізичні покарання відійшли у минуле.
Що ж стосується поточних оцінок, то на них перш за все слід дивитися з точки зору стимулювання школярів, тобто вони мають допомагати навчанню. Такі, оцінки іноді доцільно трохи завищувати, якщо вчитель вважає, що це піде на користь. Можна не виставляти оцінку учневі, якщо він її не хоче. Ш. А. Амонашвілі, С. М. Лисенкова, В. Ф. Шаталов та інші ініціатори педагогіки співробітництва проголошують: «Який би слабкий клас нам не дістався, ми десятиріччями не ставили дітям поганих оцінок, не скаржились батькам на учнів, не робили зауважень на уроках — виявляється, так вчити можна, більше того, так вчити набагато легше» .
Навчати дітей потрібно так, щоб вони відчули радість успіху. Нехай навіть успіх когось ще не дуже великий, все одно буде краще, якщо вчитель наголосить на слові «успіх», а не на словах «не дуже великий»
Припустімо, що учень переміг на районній олімпіаді юних математиків. Вчитель повідомляє про це класу та продовжує:
- Звичайно, кращого математика міста бажано належним чином оцінити. Хоча Петров ще не відповідав, але поставлю йому в класний журнал 12, найвищу оцінки, оскільки на олімпіаді він правильно розв’язав чотири задачі...
Інший приклад. Клас розмірковує над наступною задачею. Знайдіть об’єм правильної трикутної піраміди, бічне ребро якої дорівнює а, а плоский кут при вершині 90°. Якщо хто-небудь з учнів запропонує подумки перевернути піраміду, прийняти за основу бічну грань, йому одразу ж можна поставити вищий бал. За кмітливість.
Отже, один з прийомів стимулювання учіння школярів — заохочення їхньої навчальної діяльності високими оцінками. Інші види заохочення: похвала учня перед класом, перед батьками, перед керівництвом школи, у стінгазеті, довірлива бесіда з учнем тощо.
III Виклад нового матеріалу:
А) Використання ІКТ;
Б) метод доцільності задач;
В) конкретно – індуктивний (рівні фігури – фігури, які рухом переволяться одна в одну)
Г) сокрастичний і евристичний;
Д) дослідницький метод і т. д.
IV Закріплення знань та вмінь;
А) повторення
У підручниках кожні визначення, правило, твердження формулюється лише один раз. Викладаючи новий матеріал, вчитель іноді не практикує повторення формулювання та доведень. Такий виклад, бездоганний у науковому відношенні, далеко не завжди буває ефективним. Почуте лише раз формулювання, сприйняв лише раз міркування може не залишити достатньо чіткого відбитку у свідомості школяра. Щоб він краще засвоїв та запам’ятав нову інформацію або хоча б найважливіші її частини, бажано закріпити її, тобто повторити два, три, а іноді й чотири рази.
Б) метод вправ
Виконання достатньої кількості однотипних вправ — необхідна умова формування та вдосконалення найважливіших умінь. Це добре відомо. Іноді пропонують істотно зменшити кількість тренувальних вправ, оскільки вважають, що одноманітні та однотипні вправи втомлюють учнів. Це не зовсім так. Хіба гра у футбол або хокей складається не з однотипних дій? Але вона не набридає. Справа не в однотипності дій, а у формах організації цих дій, у залученні до них елементів змагальності, у можливості кожного виявити себе, в успішному просуванні вперед. Скільки разів грають гами, навчаючись музики! І навчаючись математики, необхідно вдосконалювати вміння а це можна зробити лише в процесі виконання якомога більшої кількості тренувальних вправ.
Звичайно, якщо є можливість пов’язати тренувальні вправи з грою, відмовлятися від такої можливості не можна.
Використана література: Методи навчання математики. - Х.: Вид. група "Основа", 2003. - 96 с. - (Серія "Бібіліотека журналу "Математика в школах України""; Вип. 4)